Протягом багатьох сторіч територія сучасної ПАР страждала від расових конфліктів. Голландські поселенці в Кейптауні встановили контроль над Південною Африкою приблизно 300 років тому й витиснули khoikhoi (також відомих як hottentots) і народи Сан (бушмени) - два мирних племені півдня Африканського континенту. Голландські поселенці продовжували розширювати свою територію, що наприкінці 1700-х років приводило до постійних зіткнень із плем’ям Xhosa.

Ситуація ускладнилася в 1800-их, коли відповідно до Віденської угоди Британської імперії був даний дозвіл на захоплення колоній у Південній Африці. Щоб уникати контролю й влади Британської імперії, білі африкандери (в основному нащадки перших голландських поселенців) мігрували на північ і почали входити в контакт із зулуськими племенами, які спустилися туди зі сходу. Пізніше цю міграцію назвали Великим походом.

Із приходом британських колоністів, постійно спалахували нескінченні війни, які звичайно закінчувалися поразками жителів Зулуса, які просто тонули в ріках крові. В 1878 році зав’язалася сама кровопролитна й тривала битва із племенами зулусів, що також закінчилася безпрецедентною перемогою британців. Відсторонивши зулусів зі свого шляху, білі африканці й британці почали боротися за свої права під час південноафриканської війни (також відомої як Бурська війна), що тривала з 1899 до 1902 року й закінчилася поразкою африканців. Вісім років потому, британські колонії й бурські землі були об’єднані, щоб сформувалася сучасна Південна Африка - ПАР.

З початку 20-ого сторіччя, у ПАР видавалося усе більше і більше законів, які обмежували права кольорового населення. Закони апартеїду досягли свого піка при Африканській Національній партії, що прийшла до влади в 1948 році. Відповідним кроком чорношкірого населення було формування африканського Національного конгресу, що пройшов за підтримкою комуністів і був присвячений закінченню ери апартеїду. Тривалі акції насильства, дипломатична ізоляція й економічні бойкоти змусили білий уряд піти на поступки в 1980-их роках, але апартеідскі закони не були переглянуті до 1991 року, доти, поки чорношкірому населенню не дозволили голосувати на перших демократичних виборах у країні.

Тоді президентом країни був вибраний Нельсон Мандела. Зараз його послідовники в ПАР продовжують боротьбу за рівноправність чорношкірого й білого населення, а також за підйом економіки країни, чому досить сприяє розвиток туризму - відпочинок у ПАР стає все більш популярним.